Колесников Андрій Іванович
Колесников Андрій Іванович | |
---|---|
рос. Андрей Иванович Колесников | |
Народився | 8 серпня 1966 (58 років) або 1966[1] Semibratovod, Ростовський район, Ярославська область, РРФСР, СРСР |
Країна | СРСР Росія |
Діяльність | журналіст, публіцист, виконавчий директор, головний редактор, редактор |
Alma mater | факультет журналістики МДУ (1988) |
Знання мов | російська |
Нагороди | |
IMDb | ID 3378979 |
Андрі́й Іва́нович Коле́сников (нар. 8 серпня 1966, Семибратово, Ярославська область) — російський журналист, редактор, публіцист.
Спеціальний кореспондент ВД «Комерсант» з 1996 року та заступник генерального директора ВАТ «Комерсант» з 2018 року, головний редактор журналу «Російський піонер» з 2008 року. Входить до «кремлівського пулу» журналістів.
Народився 8 серпня 1966 року в селищі Семибратове (Ярославська область).
Закінчив факультет журналістики МДУ ім. М. В. Ломоносова в 1988[2], працював в газеті «Московська правда»[3], рік пропрацював у багатотиражній газеті «Прискорювач» Інституту фізики високих енергій, потім в газеті « Московські новини».
У 1996 році перейшов до газети «Комерсант» спеціальним кореспондентом. У відділі спецкорів із ним працювали Наталія Геворкян, Олександр Кабаков, Ігор Свинаренко, Гліб П'яних, Валерій Панюшкін. Для керівництва підрозділом було запрошено Валерія Дранникова, який перервав кар'єру журналіста за 19 років до цього. Після економічної кризи 1998 ця команда розпалася. Андрій Колесніков залишився єдиним спецкором газети; пізніше, 2009 року, Дранников високо цінував якість його роботи.
Разом з Наталією Геворкян та Наталією Тімаковою у 2000 році підготував книгу-інтерв'ю з Володимиром Путіним «Від першої особи». Автор численних статей про Путіна[4].
У 2008 році став головним редактором журналу «Російський піонер».
У 2012 році призначений виконавчим директором «Комерсант-Холдингу»[5], потім став заступником генерального директора ВАТ «Комерсант».
У липні 2020 року одружився з PR-директором журналу «Російський піонер» Дар'єю Донськовою[6].
- Лауреат премії «Золоте перо Росії» за 2003[7] та 2007 роки[8]
- Лауреат премії ТЕФІ в номінації «Документальний проєкт»: «Наїна Єльцина. Історія в коханні» (2017)[9]
- Лауреат премії «Медіа-Менеджер Росії» (2019)[10]
3 лютого 2023 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, внесений до санкційного списку Канади, як причетний до поширення російської дезінформації та пропаганди.[11][12]
- 2015 — «Президент» — російський повнометражний документальний фільм Володимира Соловйова.
- 2017 — «Людина Путіна [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]» — двосерійна програма телеканалу НТВ «Нові російські сенсації»[13].
- 2017 — «Людина Путіна. [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] Продовження [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]» — двосерійна програма телеканалу НТВ «Нові російські сенсації»[14]
- Колесников А.И. Я Путина видел!. — М. : Эксмо, 2004. — 480 с. — ISBN 5-699-08721-4.
- Колесников А.И. Меня Путин видел!. — М. : Эксмо, 2005. — 480 с. — ISBN 5-699-08720-6.
- Колесников А.И. Владимир Путин. Между Европой и Азией. — М. : Эксмо, 2005. — 224 с. — ISBN 5-699-12571-X.
- Колесников А.И. Владимир Путин. Скованные одной цепью. — М. : Эксмо, 2005. — 224 с. — ISBN 5-699-12861-1.
- Колесников А.И. Владимир Путин. Равноудаление олигархов. — М. : Эксмо, 2005. — 240 с. — ISBN 5-699-12857-3.
- Колесников А.И. Увидеть Путина и умереть: Документальные истории. — М. : Эксмо, 2005. — 640 с. — ISBN 5-699-12820-4.
- Колесников А.И. Первый Украинский. Записки с передовой. — М. : Вагриус, 2005. — 416 с. — ISBN 5-9697-0062-2.
- Колесников А.И. Олимпийские игрища. — М. : Эксмо, 2006. — 224 с. — ISBN 5-699-16398-0.
- Колесников А.И. Отцеводство. Пособие для взрослеющих родителей. — М. : Эксмо, 2007. — 248 с. — ISBN 978-5-699-20956-9.
- Колесников А.И. Раздвоение ВВП. Как Путин Медведева выбрал. — М. : Эксмо, 2008. — 336 с. — ISBN 978-5-699-28063-6.
- Колесников А.И. Фарс-Мажор. Актёры и роли большой политики. — М. : ИД «Коммерсантъ», Эксмо, 2009. — 400 с. — ISBN 978-5-699-28731-4.
- Колесников А.И. Тачки, девушки, ГАИ. — М. : Альпина Нон-фикшн, 2010. — 248 с. — ISBN 978-5-91671-050-2.
- Колесников А.И. Путин. Прораб на галерах. — М. : Эксмо, 2017. — 352 с. — ISBN 978-5-699-99416-8.
- Колесников А.И. Путин. Стерх всякой меры. — М. : Эксмо, 2017. — 352 с. — ISBN 978-5-04-089014-9.
- Колесников А.И. Путин. Человек с Ручьем. — М. : Эксмо, 2018. — 416 с. — ISBN 978-5-04-091416-6.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Наш дом на Моховой (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
- ↑ Андрей Колесников [Архівовано 22 серпня 2009 у Wayback Machine.] в программе «Без дураков» // «Эхо Москвы», 30 апреля 2008
- ↑ Меня Путин видел! // Коммерсантъ. Архівовано з джерела 24 лютого 2018. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Андрей Колесников назначен исполнительным директором «Коммерсантъ-Холдинга». Газета.Ru. 2 червня 2012. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
- ↑ РБК, 30 июля 2020 года. В Кремле поздравили со свадьбой журналиста Андрея Колесникова. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Захарьев, Андрей (2 лютого 2004). «Запомните их олауреаченными!». Коммерсантъ. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
- ↑ Журналисты оперились // Труд. — . — № 19. Архівовано з джерела 31 травня 2021. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Документальный проект "Наина Ельцина. История в любви" завоевал ТЭФИ. ТАСС. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 22 серпня 2020.
- ↑ Вручение премии «Медиа-Менеджер России». www.kommersant.ru (рос.). 5 липня 2019. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 22 серпня 2020.
- ↑ Canada, Global Affairs (3 лютого 2023). Canada sanctions additional Russian propagandists. www.canada.ca. Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Canada, Global Affairs (28 листопада 2022). Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC. Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Новые русские сенсации / Самые громкие русские сенсации / «Человек Путина». www.ntv.ru (рос.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 22 серпня 2020.
- ↑ Новые русские сенсации / Самые громкие русские сенсации / «Человек Путина. Продолжение». www.ntv.ru (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 22 серпня 2020.
- Біографія [Архівовано 1 травня 2013 у Wayback Machine.] на сайті ozon.ru.
- Андрій Колесніков [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.] у програмі «Ефект присутності» // Радіо «Факультет», 8 січня 2009.
- Лекція Андрія Колесникова: Журналістика та влада [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.] // Радіо «Факультет», 9 січня 2009.
- Андрій Колесніков у програмі «Нові російські сенсації»: «Людина Путіна» [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // телеканал НТВ, 19 березня 2017 року.
- Андрій Колесніков у програмі «Нові російські сенсації»: Людина Путіна. Продовження [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // телеканал НТВ, 26 березня 2017 року.
- Народились 8 серпня
- Народились 1966
- Уродженці Ярославської області
- Випускники факультету журналістики Московського університету
- Лауреати премії ТЕФІ
- Лауреати Премії імені Сахарова
- Російські редактори
- Російські публіцисти
- Російські журналісти
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну
- Відмічені в українофобії